Дощинські Зиновій та Фелена

Зиновій Дощинський із дружиною Феленою та донькою Євгенією проживав у с. Броники на Житомирщині. Працював обліковцем у колгоспі.

Під час окупації родина прихистила у своєму будинку 10-річну єврейку Геню Очеретенко. У листопаді 1942 р. Зиновій помітив на колгоспному дворі виснажену дівчинку в тоненькому пальті. Дитина шукала будь-яку роботу в обмін на їжу. Зиновій здогадався, хто вона: очі та волосся виказували єврейське походження. Завів малу в приміщення, нагодував, а ввечері забрав додому й переконав дружину, що треба допомогти Гені.

Дівчинка довірилася рятівникам, розповіла, що родом вона з м. Баранівка. Її батька Бориса Очеретенка вбили там посеред вулиці, а старших братів Семена й Давида забрали в гетто до м. Новоград-Волинський (нині – м. Звягель). Геня з мамою і 13-річним братиком Яковом опинилася в Баранівському гетто. Восени 1941 р. жінку й хлопця розстріляли, а їй пощастило втекти.

Разом з іншою дівчинкою – Фанею Флокман – вона вирушила до м. Новоград-Волинський, де сподівалася знайти старших братів. Там дізналася, що вони теж утекли з гетто, а відтак приєдналися до партизанів. Гені надала притулок українська родина, де вона гляділа двох малюків. Та в листопаді містом прокотились облави, з’явилися оголошення про покарання розстрілом тим, хто переховуватиме євреїв. Ризикувати своїм життям заради чужої дівчинки господарі не захотіли, тож одного ранку її вивезли підводою за місто й висадили на дорозі. Геня йшла кілька годин. Блукаючи, опинилася в с. Броники, де її прихистили Дощинські.

Зиновій та Фелена опікувалися єврейською дитиною до кінця окупації. Жодні підозри та пересуди сусідів про її походження не вплинули на ставлення до неї Дощинських. Після війни Геню розшукали брати. У 1979 р. вона емігрувала до Ізраїлю, але зв’язок зі своїми рятівниками та їхньою донькою Євгенією, яку вважала сестрою, підтримувала завжди.

У 2006 р. Яд Вашем визнав Зиновія та Фелену Дощинських Праведниками народів світу.